«Гарики»

С родного на родной

Ігор Губерман

(Перевел на украинский Сергей Довженко)

 

*

Обманчив женский внешний вид.
Поскольку в нежной плоти хрупкой
Натура женская хранит
Единство арфы с мясорубкой.

Оманний вигляд жінка має,
Бо зовні схожа на голубку.
Однак вона в собі єднає
Співучу арфу й м'ясорубку.

 

*

Жестоки с нами дети, но заметим,
Что далее на свет родятся внуки.
А внуки – это кара нашим детям
За нами перенесенные муки.

Жорстокі діти. Маєм сподівання,
Що в нас потому з’являться онуки.
А внуки – нашим дітям покарання
За всі страждання і за наші муки.

 

*

Хвалите, бабы, мужиков:
Мужик за похвалу
Достанет месяц с облаков
И пыль сметёт в углу.

Жінки, нахвалюйте мужчин:
Вони за похвалу
Дістануть місяць з-за хмарин,
І пил зметуть в кутку.

 

*

К любви я охладел не из-за лени
И, попадая к даме в дом,
Ещё могу упасть я на колени,
Но встать с колен могу уже с трудом.

Мені не до любові, є причина.
Коли до дами потрапляю в дім,
Іще я можу впасти на коліна,
Проблема – як піднятися з колін.

 

*

Так Земля безнадёжно кругла
Получилась под Божьей рукой,
Что на свете не сыщешь угла,
Чтоб найти там душевный покой.

Так розпачливо Божа рука
Зовсім круглою Землю зробила,
Що не знайдеш на світі кутка,
Де по-людськи душа б відпочила

 

*

Куда по смерти душу примут
Я с Богом торга не веду;
В раю намного мягче климат,
Но лучше общество в аду.

Куди по смерті душу приймуть
Я з Богом не веду торгів;
У раю значно м’якший клімат,
А в пеклі – кращий колектив. 

 

*

Поездил я по разным странам.
Печаль моя, как мир, стара:
Какой подлец везде над краном
Повесил зеркало с утра?

В Європі був, за океаном.
Як світ, журба моя стара:
Яка падлюка скрізь над краном
Поначіпляла дзеркала?

 

*

Вовлекаясь во множество дел,
Не мечись, как по джунглям ботаник,
Не горюй, что не всюду успел, –
Может, ты опоздал на «Титаник».

Залучившись до безлічі справ,
Не гасай, як по джунглях ботанік.
Не сумуй, що не всюди встигав, –
Може, ти запізнивсь на «Титанік». 

 

*

Не зря у Бога люди просят
Успеха и удачи в деле частном:
Хотя нам деньги счастья не приносят,
Но с ними много легче быть несчастным.

Ні, не даремно люди в Бога просять
Удачі в справах – світ наш є мінливим.
Хоча нам гроші щастя не приносять,
Та з ними легше бути нещасливим.

 

*

На свете жизнь с азартом так опасна,
Повсюду так рискованны пути,
Что понял я однажды очень ясно:
Живым из этой жизни не уйти.

З азартом жити дуже небезпечно.
Шлях буде ризиковано-важким.
Я зрозумів, і це беззаперечно:
З цього життя не вибратись живим.

 

Фонтан рубрик

«Одесский банк юмора» Новый одесский рассказ Под сенью струй Соло на бис! Фонтанчик

«эФка» от Леонида Левицкого

fontan-ef-dirizher.jpg

Книжный киоск «Фонтана»